- умерлий
- —————————————————————————————уме́рлийдієприкметник
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
умерлий — (вме/рлий), а, е. Дієприкм. акт. мин. ч. до умерти. || у знач. ім. уме/рлий, лого, ч. Небіжчик, покійник. •• Ні живи/й ні вме/рлий рідко те саме, що Ні живи/й ні ме/ртвий (див. живи/й) … Український тлумачний словник
вмерлий — вмертви/ти, вмертві/ння, вме/ртвлений, вмертвля/ння, вмертвля/ти, вме/рти, вмива/льний, вмива/льник, вмива/льниця, вмива/льня, вми/ваний, вмива/ння, вмива/ти, вмива/тися див. умерлий, умертвити і т. д … Український тлумачний словник
гмерлий — лого, ч. Ол. Покійний, умерлий, мертвець … Словник лемківскої говірки